Нотаріальний тариф — скільки Ви заплатите нотаріусу

Що таке нотаріальний тариф

Нотаріальний тариф — це винагорода, яка належить нотаріусу за виконану дію, насамперед за складання нотаріального акта, що переносить право власності на нерухомість. Це не податок і не збір, що надходить до бюджету держави, а плата за послугу фахівця, який стежить за правильністю та безпекою всієї угоди.

Верхні межі цієї винагороди визначає розпорядження Міністра юстиції щодо максимальних ставок нотаріального тарифу. Це означає, що нотаріус не може стягнути більше, ніж передбачає розпорядження для певної вартості дії, але має право запропонувати нижчу суму.

Від чого залежить розмір тарифу

Найважливішим чинником, що впливає на розмір тарифу, є вартість нерухомості, яка є предметом договору. Розпорядження встановлює ставки у формі діапазонів, залежних від порогів вартості — що вища ціна квартири, то вища максимальна винагорода нотаріуса. Однак ця залежність не є лінійною: для дорожчих об'єктів тариф зростає повільніше, ніж сама ціна.

Окрім вартості, значення має також вид і ступінь складності дії. Проста купівля готової квартири буде дешевшою, ніж угода, що охоплює додаткові заяви, встановлення сервітуту чи складний поділ майна. Перед візитом до контори варто запитати про попередній розрахунок, підібраний до Вашої ситуації.

Що охоплює рахунок від нотаріуса

Сума, яку Ви врешті заплатите в конторі, зазвичай перевищує сам тариф. До винагороди нотаріуса додається ПДВ за чинною ставкою. Крім того, окремо сплачується за виписки нотаріального акта, кількість яких залежить від того, скільки установ мають отримати документ — суд у справах поземельних книг, установа, банк-кредитор чи сторони договору.

Нотаріус часто виконує також роль посередника в інших розрахунках: стягує та передає податок PCC і судові збори за записи в поземельній книзі. На одному рахунку Ви знайдете, отже, кілька позицій, тому варто попросити їх розписати, щоб знати, які суми є винагородою нотаріуса, а які — зборами, що передаються далі.

Хто платить нотаріальний тариф

Згідно з поширеною практикою, витрати на нотаріальний акт, у тому числі тариф, несе покупець. Це випливає не з безумовної вимоги права, а з усталеного ринкового звичаю — сторони можуть домовитися інакше й поділити витрати між собою. Проте в типовій угоді купівлі-продажу квартири саме покупець сплачує суму в конторі.

Це має практичне значення при плануванні власного внеску. Нотаріальний тариф, як і PCC та судові збори, не фінансується з іпотечного кредиту, тож Ви маєте покрити його з власних коштів. Тому при розрахунку бюджету на купівлю квартири варто підсумувати всі супутні витрати, а не лише ціну самого житла.

Чи можна тариф узгоджувати

Оскільки розпорядження визначає лише максимальні ставки, нотаріус має право запропонувати нижчу винагороду. Це відкриває поле для перемовин, особливо при угодах високої вартості, де навіть невелике зниження відсоткової ставки перетворюється на реальну економію. Не кожна контора погодиться на поступки, але запитати нічого не коштує.

Варто також порівняти пропозиції кількох контор, пам'ятаючи, що відмінності можуть стосуватися не лише самого тарифу, а й кількості та ціни виписок. Обираючи нотаріуса, орієнтуйтеся не лише на ціну, а й на досвід та злагодженість обслуговування, бо від якості його роботи залежить безпека Вашої угоди.

Підсумок: як спланувати витрати на нотаріуса

Нотаріальний тариф — це винагорода за складання акта, верхню межу якої визначає розпорядження Міністра юстиції, а розмір якої залежить насамперед від вартості нерухомості. До тарифу додаються ПДВ і збори за виписки, а рахунок від контори часто охоплює також PCC і судові збори, що передаються далі. Оскільки ставки є максимальними, тариф можна узгоджувати. Врахуйте цей видаток у власному внеску, бо кредитом Ви його не профінансуєте.